Дванадцять пасток

Світ поділяється лише на чорне і біле. Успіх або провал, люблять або ненавидять. Середини немає.

«Якщо я не зроблю ідеально — значить, все провалено.»

Маленька труднощі миттєво перетворюється на кінець світу. Уява домальовує найгірший сценарій.

«Начальник мовчить у листуванні — значить, мене точно звільнять.»

Впевненість, що точно знаєш, що думає інша людина. Зазвичай думає вона погане. Про тебе.

«Колега подивився на мене так — значить, вважає, що я не даю ради.»

Одна подія перетворюється на вічний закон. Слова 'завжди' і 'ніколи' тут господарі.

«Одна співбесіда пройшла невдало — мене ніколи не візьмуть на роботу.»

Внутрішній голос, який постійно каже 'повинен'. Бути успішнішим, спокійнішим, кращим. За невиконання - провина.

«Мені слід було впоратися без сторонньої допомоги.»

Все, що відбувається навколо, ти приймаєш на свій рахунок. Навіть погоду. Навіть чужий поганий настрій.

«Партнер прийшов втомлений і мовчить — точно через мене.»

Дев'ять людей сказали 'дякую', один зробив зауваження. У голові залишається лише це зауваження.

«Всі хвалили презентацію, але один колега помітив друкарську помилку. Вечір зіпсований.»

Відчуваю - значить, так і є. 'Мені тривожно' перетворюється на 'все справді погано'. Емоція стає доказом.

«У мене відчуття, що до мене нікому немає діла — значить, так і є.»

Один вчинок перетворюється на вирок особистості. Не 'я помилився', а 'я невдаха'. Назавжди.

«Забув передзвонити другу — я жахлива людина.»

Ти заздалегідь знаєш, чим все закінчиться. Погано. А навіщо тоді пробувати?

«Я точно не отримаю цю посаду, навіть подавати заявку безглуздо.»

Хороше не рахується. 'Пощастило', 'випадковість', 'просто пожаліли'. Погане - ось воно справжнє.

«Мене похвалили, але це з ввічливості. Насправді робота слабка.»

Ти порівнюєш свій чорний день з чужим святковим постом. І програєш. Завжди.

«У ровесників уже і будинок, і сім'я, і свій бізнес. А у мене?»